ПІДМУ́РОК, рка, чол.
1. буд. Основа будови, споруди, зроблена з каменю, цегли, бетону і т. ін.; фундамент, підвалини. Був [дім] гарний. Лежав у городі, обведений стрункою залізною огородою, на невисокім підмурку (Ольга Кобилянська, III, 1956, 276); На червоному підмурку виросла біленька школа (Петро Панч, На калиновім мості, 1965, 29); В обійсті.. на цегляному підмурку встановлено було вже велетенського казана (Федір Бурлака, О. Вересай, 1959, 70).
2. перен. Те, що становить основу або початок чого-небудь. — Яка радість жити і бути свідомим того, що ти один з когорти сміливців, які завалюють старий світ неправди і.. закладають першу цеглину в підмурок майбутнього… (Петро Колесник, Терен.., 1959, 228); Мільйони рук, скованих єдиною волею класу, творять підмурки соціалізму… (Іван Кириленко, Вибр., 1960, 279).