ПІДМУ́ЛЮВАТИ, ює, недок., ПІДМУ́ЛИТИ, лить, док., перех.
1. розм. Те саме, що підмивати 2. Тут скручував [потік] аж під ліс і гнівно булькотів і рвав та підмулював високий, стрімкий берег (Іван Франко, III, 1950, 251); Вода підмиває [дуби], корінь підмулює (Василь Стефаник, III, 1954, 180).
2. перен., діал. Підточувати (силу, енергію, здоров’я і т. ін.). — Маня не раз жалілася, як підтинають її ті лекції, а становисько виховавчині [виховательки] підмулювало чимраз більше давню енергію й еластичність духу (Ольга Кобилянська, III, 1956, 217).