ПІДМО́ЩЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до підмостити. [Єфрем:] Гребля вузенька, підмощена гнойком та соломкою, вся так і двигтить, здається, що ось-ось за водою піде (Марко Кропивницький, IV, 1959, 349); Тамара відчувала, як дерев’яніють ноги, як примерзло до землі підмощене під коліна плаття (Антон Хижняк, Тамара, 1959, 197);
// підмощено, безос. присудк. сл. Тут вряд вози, біля возів підмощено землі, щоб коні стояли передком на горбку, — тоді вони поставніші, рівніші… (Остап Вишня, I, 1956, 53).
ПІДМОЩЕНИЙ
Тлумачення слова