ПІДМО́ЧЕНИЙ, а, е.
1. Дієпр. пас. мин. ч. до підмочити.
2. у знач. прикм. Який трохи, злегка підмок або намок знизу. Варив [Алі] собі пілав з підмоченого рижу (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 393).
♦ Підмочена репутація; Підмочений авторитет — негативна думка про кого-небудь як наслідок його негідного вчинку. — Репутація в мене підмочена, Дмитре Івановичу, — згодом озвався Бубон ..Всі вважають мене якимсь… баламутом (Юрій Збанацький, Переджнив’я, 1955, 298); Авторитет хорунжого був підмочений не цілком доброчесною діяльністю його на лісових розробках (Спиридон Добровольський, Очаківський розмир, 1965, 274).