ПІДМІТАТИ, аю, аєш, недок., ПІДМЕСТИ, ету, етеш, док., перех.
1. Замітаючи, робити чистим (підлогу, вулицю і т. ін.). Підмітала [прибиральниця] коридор і поливала вазони на вікнах наших кабінетів та лабораторій (Ярослав Гримайло, Подробиці.., 1956, 116); Галочка підмела велику хату, повісила на кілочок чистий рушник (Квітка-Основ’яненко, II, 1956, 320);
// Мітлою згортати, збирати що-небудь, очищати від чогось. Сторож підмітав.. порозкидані шматочки нікчемного паперу (Панас Мирний, I, 1949, 252).
2. перев. док., перен., розм. Забрати все до останку. — Немає, синку, ні подушечки, ані ковдри ніякої. Все підмели [загарбники], все очистили, дияволи (Юрій Збанацький, Єдипа, 1959, 34).