ПІДМІ́НА, и, жін.
1. Дія, при якій один предмет, одне явище підмінюють іншим, одна особа виступає замість іншої. Ремо здригнувся.. Він ніколи не бачив Гюлле в такім убранні… На хвилинку йому здалось, що то не вона… В його голові майнули химерні думки про можливість підміни… (Олесь Досвітній, Гюлле, 1961, 94); Для прози та драматургії так само, як і кіно, найбільшим лихом є підміна реалізму натуралізмом (Літературна газета, 15.III 1959, 4).
2. Те, чим підмінюють кого-, що-небудь. — Збирайтеся додому… А я підміну пришлю… (Василь Кучер, Трудна любов, 1960, 273).