ПІДМЕ́ТЕНИЙ, а, е.
1. Дієпр. пас. мин. ч. до підмести. В хаті було чисто й затишно… Глиняна долівка була ретельно підметена (Микола Руденко, Остання шабля, 1959, 185);
// підметено, безос. присудк. сл. Між верстатами було вже підметено (Павло Автомонов, Щастя.., 1959, 37).
2. у знач. прикм. Чистий, прибраний (мітлою). Обмоліт лежить в зерні, А на другому боці На підметеному тоці І полови добрий стіг… (Леонід Первомайський, Казка.., 1958, 49).