ПІДЛАМУВАТИ 1, ую, уєш, недок., ПІДЛАМАТИ, аю, аєш, док., перех. Ламати знизу або трохи, додатково.
ПІДЛАМУВАТИ 2, ую, уєш і ПІДЛОМЛЮВАТИ, юю. юєш, недок., ПІДЛОМИТИ, ломлю, ломиш; мн. підломлять; док., перех.
1. Ламати не зовсім, не до кінця; надламувати. Стала мати коло хати, Рожу підломила (Сто пісень для молоді, 1946, 144);
// безос. [Куліш:] Я се, бачте, брів по жениха, аж проти вас і підломило бричку… (Сава Голованівський, Поезії, 1955, 322).
2. перен. Ослаблювати, підриваючи душевні та фізичні сили. Підламує ноги злочинства тягар, Неначе на шию почеплений камінь (Сергій Воскрекасенко, З перцем!, 1957, 30); Мені було в. Києві дещо таке, що трошки мене підломило фізично й морально і, видно, далось мені дорожче, ніж я думала (Леся Українка, V, 1956, 152);
// Викликати сумнів, непевність і т. ін. Їй жаль, що тепера усе їй немило, Що гидко дивитись на людські діла, Що віру у правду життя підломило, Що серце тепера усе розлюбило. Чому все кохання вона віддала (Володимир Самійленко, I, 1958, 59).