ПІДКИНУТИЙ

ПІДКИ́НУТИЙ, ПІДКИ́НЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до підкинути. Обернуться в дітлахів Обох нас закортіло, І враз у синь обруч злетів, Підкинутий уміло (Максим Рильський, III, 1961, 267); Сергій, наче підкинутий велетенською тугою пружиною, одним стрибком, сягнув вартового і залізними руками згріб його в оберемок… (Дмитро Ткач, Жди.., 1959, 33); Вчив [Тамару] Кирило Васильович — якщо трапиться попасти в тюрму — не признавайся до своїх, близько можуть бути спеціально підкинуті провокатори (Антон Хижняк. Тамара, 1959, 127);
//  підкинено, безос. присудк. сл. В Якима в полові знайшли тюк матерії і ще дещо, — не інакше, як підкинено (Андрій Головко, II, 1957, 155).