ПІДКИДНИ́Й, а, е.
1. Признач. для підкидання кого-, чого-небудь угору. — Вам подобається моя акробатична група на підкидних дошках? — Так, група хороша (Дмитро Ткач, Арена, 1960, 143).
2. у знач. ім. підкидний, ного, чол. Різновид гри у карти; дурень (у 2 знач.). Діди чаркували і завзято билися в підкидного (Михайло Чабанівський, Тече вода.., 1961, 167); Грали вони в підкидного — так Рем чи козирного туза приховав, чи «генеральського» Ромулові почепив, — точних відомостей не маємо. Знаємо тільки, що побились за картами (Остап Вишня, I, 1956, 455).
♦ Підкидний дурень — різновид гри у карти; дурень (у 2 знач.). Він навчився неперевершено грати у підкидного дурня (Іван І. Волошин, Місячне срібло, 1961, 18).