ПІДКИ́ДЬОК, дька, чол. Дитина, яку підкинули (у 1 знач.) кому-небудь на виховання. У повісті [«Наймичка»] Шевченко має змогу ширше показати старих Якима і Марту (у поемі — Настя), які приймають у себе підкидька — маленького Марка (Життя і творчість Т. Г. Шевченка, 1959, 353).
ПІДКИДЬОК
Тлумачення слова