ПІДКУ́РЕНИЙ, а, е.
1. Дієпр. пас. мин. ч. до підкурити. Семен відчував, як приємно гріла його перекинута в нутро раніше склянка горілки; ..і в горілчаній парі, як підкурені оси, закружляли туманні, плутані думки (Леонід Смілянський, Зустрічі, 1936, 35); * Образно. — Коли набереться в мене сто тисяч добірного війська, підкуреного порохом і загартованого в боях, з доброю зброєю та арматою, — тоді заговорю я по-іншому (Зінаїда Тулуб, Людолови, I, 1957, 439).
2. у знач. прикм. Який набув жовтуватого відтінку від підкурювання (перев. про вуса). Дмитро Федорович, накручуючи підкурені непокірні вуса, ставив собі десятки різних запитань.., щоб розгадати таємницю зникнення Марусі (Віталій Логвиненко, Літа.., 1960, 205).