ПІДКО́ШЕНИЙ, а, е.
1. Дієпр. пас. мин. ч. до підкосити. Мов придавлена, мов підкошена тою гадкою, похилила Мирослава свою прегарну голову додолу (Іван Франко, VI, 1951, 65); Ще пригадаємо не раз ми І час, і день, і поле це, Де наш солдат, юнак із Вязьми, Упав, підкошений свинцем (Шіюрта, Вибр., 1958, 31);
// підкошено, безос. присудк. сл. Старий, столітній дуб підкошено під корінь (Андрій Малишко, Чотири літа, 1946, 160).
2. у знач. прикм. Який підрізано, зрізано косою, косаркою і т. ін. — Синочку ж мій ріднесенький, не побивайся, — кинулася Мотря до сина, що, як той підкошений сніп, звалився на лаву (Любов Яновська, I, 1959, 358).