ПІДКОПЧЕНИЙ

ПІДКО́ПЧЕНИЙ, а, е.

1. Дієпр. пас. мин. ч. до підкоптити.

2. у знач. прикм. Забруднений кіптявою. На сцену вийшов [Заруба] й одну за одною потушив усі три лампи… Тільки чорний димок ударив з підкопченого скла (Василь Кучер, Трудна любов, 1960, 456).