ПІДКІВКА

ПІДКІ́ВКА, и, жін. Зменш.-пестл. до підкова. Золоті підківки має Мій крилатий білий коник (Леся Українка, IV, 1954, 139); Вона спокійно глянула на них [бійців] великими чорними очима, під якими залягли синюваті підківки (Семен Журахович, Звич. турботи, 1960, 172); Широкий козирок, як долоня, виступав над опуклим лобом [Зимогорової], над підківками брів (Олесь Донченко, II, 1956, 173); Ходи, ходи, дівчинонько, ходи з нами, Дамо тобі сермяжину із стрічками, Дамо тобі ще й віночок із квітками, Дамо тобі черевички з підківками (Народна лірика, 1956, 275).