ПІДХОРУ́НЖИЙ, жого, чол., іст. Підпрапорщик у козацьких військах царської армії. Ще наприкінці 20-х років XIX ст. у Варшаві організувалось таємне товариство з учнів школи підхорунжих (підпрапорщиків) (Історія СРСР, II, 1957, 154).
ПІДХОРУНЖИЙ
Тлумачення слова