ПІДХОПЛЕНИЙ

ПІДХО́ПЛЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до підхопити. Хлопець.. кинувся до машини і, підхоплений товаришами, миттю опинився в кузові (Олесь Гончар, Мата.., 1959, 9); Діти, підхоплені за шиї, волочилися по підлозі, не можучи й крикнути на свій порятунок… (Юрій Смолич, II, 1958, 36); Ланковий.. непомітно обмацував підхоплену в учителя кукурудзу (Юрій Яновський, II, 1954, 115); Минають дні, що років варті. Слова, підхоплені на парті, йому припали до душі (Терень Масенко, Поезії, 1950, 153); Смолюк залюбки вживав десь підхоплені, малозрозумілі для мене примовки (Ігор Муратов, Буковинська повість, 1959, 217); Підхоплена хвилями, шлюпка вилетіла в море (Микола Трублаїні, Лахтак, 1953, 5); Заклик дніпропетровців до переходу на повну механізацію робіт по вирощуванню кукурудзи і соняшника підхоплений механізаторами інших областей республіки (Колгоспник України, 2, 1959, 2); «Ура» не згасло, воно спалахнуло, як з іскри, і покотилось берегом, підхоплене багатьма голосами (Олесь Гончар, III, 1959, 287);
//  підхоплено, безос. присудк. сл. Після тієї ночі, коли вона із своїми снайперами вперше вийшла на нічні полювання, її почин було підхоплено по всьому фронту (Василь Кучер, Чорноморці, 1956, 439).