ПІДХМА́Р’Я, я, сер. Небесна висота, піднебесна широчінь. За високою стрункою дзвіницею.. десь у білому підхмар’ї зникають лебеді (Михайло Стельмах, Гуси-лебеді.., 1964, 9); Вони їхали вузенькою стрічкою дороги, що перетинала кряжі, спускалась у глибокі долини з їх шумливими потоками і знову рвалася в -підхмар’я (Семен Журахович, Дорога.., 1948, 171).
ПІДХМАР’Я
Тлумачення слова