ПІДІ́РВАНИЙ, а, е.
1. Дієпр. пас. мин. ч. до підірвати. Горіла хата, підірвана гранатою (Олександр Довженко, I, 1958, 131); Різні чутки полинули горами. Але найупертіше кружляли дві: одна — що князь хоче в тиші, далеко від світу, поправляти здоров’я, підірване є частих війнах, а друга — ніби це його послав сам король (Володимир Гжицький, Опришки, 1962, 5); Останнім часом монополія Англії остаточно підірвана (Ленін, 22, 1971, 116);
// підірвано, безос. присудк. сл. Сіверцев помовчав. — Ланц-хід, — став поволі пригадувати він. — Ланцюговий міст. — Підірвано (Олесь Гончар, III, 1959, 241); Пан Никодим бачив, що авторитет Франка в домі Рошкевичів підірвано остаточно і що зятем йому не бути (Петро Колесник, Терен.., 1959, 329).
2. у знач. прикм. Зруйнований або видобутий вибухом. Підірваний камінь вантажать екскаваторами в автомобілі або вагонетки (Таємниці вапна, 1957, 31).
3. у знач. прикм. Який втратив сили, надмірно натрудився від швидкого бігу. Кінь, однак, не квапився і, видно, звик уже до штурханців і батогів, волік поволі підірвані ноги по нерівній дорозі (Наталія Кобринська, Вибр., 1954, 112).