ПІДГОЛО́СНИК, а, чол., розм. Те саме, що підголосок. Підголосниками заливалися верхні ноти Тасьчиного баяна (Олексій Кундзіч, Пов. і нов., 1938, 100); — Заспівайте! Заспівайте! Кажуть, що ви добре вмієте тягнути. Може, підголосником будете в нас (Валентин Речмедін, Весняні грози, 1961, 120).
ПІДГОЛОСНИК
Тлумачення слова