ПІДЧІПЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., ПІДЧЕПИТИ, чеплю, чепиш; мн. підчеплять; док., перех.
1. Чіпляти що-небудь до чогось ззаду або знизу. Підчепив [Левко] мішок.. і почав вигрібати муку (Михайло Стельмах, I, 1962, 147); Танк бурею розгорнувся перед «Москвичем», водій хвацько підчепив його сталевим тросом і поволік у бік каналу (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 184).
2. Підхоплюючи і зачіплюючи чим-небудь, затримувати, закріплювати і т. ін. Слід пам’ятати, що на краях в’язання для міцності крючком підчіплюють всю петлю (В’язання крючком, 1957, 18); Найверткішу вівцю можна підчепити карлючкою-гирлигою, ..підтягнути до себе (Олесь Гончар, Таврія, 1952, 157).
3. перен. Говорити що-небудь ущипливе, ставлячи когось у смішне, скрутне становище. Умів усякого словами підчепити.
4. перен., розм. Знайомитись з ким-небудь, здобувати чиюсь прихильність. Наш губрій підчепив дочку.. головного інженера металургійного заводу (Павло Загребельний, Спека, 1961, 72);
// Діставати яку-небудь хворобу. Взимку легко підчепити нежить.