ПІДБУРЕНИЙ

ПІДБУ́РЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до підбурити. Аніфат, підбурений Юрком, штурхнув Франку в груди так, що вона впала і впустила з рук карнавку (Степан Чорнобривець, Визволена земля, 1959, 84); Захвилювалась, загомоніла Січ. Підбурені десятком розпалених голів, задні ряди запорожців кинулись в бік передмістя… (Олександр Довженко, I, 1958, 237); Орися, підбурена батьком, біжить знов на хрущів, а запашний український вечір ласкаво огорта натомлену землю (Михайло Старицький, Облога.., 1961, 19).