ПІДБУНТО́ВАНИЙ, а, е, рідко. Дієпр. пас. мин. ч. до цідбунтувати. — Під час панщини.. хлоп не смів ані скривитися, а тепер підіть ви, як собі розбирають! Адже у такого хлопа, ще й підбунтованого такими анархістами, як отой Дум’як, розваги мало (Іван Франко, VIII, 1952, 41).
ПІДБУНТОВАНИЙ
Тлумачення слова