ПІДБРЕ́ХАЧ, а. чол., розм. Той, хто бреше (у 1 знач.), допомагає брехати. [Феська:] Ах ти, підбрехачу! Ах ти, гольтіпако! Та почекай же ти, навчу я тебе, як мому [моєму] чоловікові брехню завдавати! (Іван Франко, IX, 1952, 391); * У порівняннях. Ілько у нас завжди в усьому ватажком був.. А Петрусь то так, як підбрехач у нього, в усьому хоче наслідувати (Оксана Іваненко, Таємниця, 1959, 106);
// етн. Другий сват в обряді сватання. — Іди зо мною підбрехачем за Пархома до Хіврі (Квітка-Основ’яненко, II, 1956, 488).
ПІДБРЕХАЧ
Тлумачення слова