ПІДБОРІ́ДНИК, а, чол.
1. Ремінець у вуздечці під нижньою губою коня. Біля корита Митько напуває лисого.. Озирнувсь і крадькома одстебнув підборідник, з одного вуха скинув вуздечку (Андрій Головко, I, 1957, 370).
2. Ремінець у капелюха, який надягається під підборіддя.