ПІДБІГАТИ, аю, аєш, недок., ПІДБІГТИ, підбіжу, підбіжиш, док.
1. з прийм. до, без прийм. Бігом наближатися до кого-, чого-небудь. Мов різнобарвні метелики, пурхають дівчата по зеленому моріжку, а хлопці підбігають до них (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 288); [Тьотя Сима:] Матінко! Хтось лежить на канапі. [Тоня (підбігає і стягає скатертину):] Та це Тарталюк! (Іван Кочерга, II, 1956, 480); Карпо, як миша, підбіг ззаду і пхнув у спину. Чоловік.. покотився (Панас Мирний, I, 1954, 274);
// Частими кроками або стрибками наближатися до кого-, чого-небудь (про тварин, птахів). Мешканці приозерного степу — журавленята — такі цікаві, що часто-густо самі підбігають до людини (Наука і життя, 8, 1966, 10); На його знайомий свист біля клуні заскавчав собака, підбіг до воріт (Михайло Стельмах, II, 1962, 113);
// Швидко наближатися (про предмети). Підбігають з тихим шелестом шин тролейбуси і з дзвоном та гуркотом трамваї, викидають з себе натовпи людей, щедро вбирають нові — повертають назад (Євген Кротевич, Сини.., 1948, 8); Сонце вже зайшло, і стрілка годинника підбігла до дев’ятої (Юрій Смолич, I, 1958, 66);
// перен. Знаходитися поблизу чого-небудь, тягнутися До якоїсь межі. Вузька дорога плуталась серед зелені і підбігала аж до пагорбка (Олександр Копиленко, Вибр., 1948, 151); Унизу розбіглись хатки, деякі з них підбігли до самісінької води (Олесь Донченко, VI, 1957, 70).
2. Час від часу прискорювати ходу, переходити на біг; часто ступати, майже бігти (про людей, тварин, птахів). Дрозд то підбігає, то підлітає, а все далі та далі, а баба все за ним та за ним (Іван Франко, IV, 1950, 60); Пробило дев’ять. Катря кинулася й пішла швидше, аж підбігаючи (Андрій Головко, II, 1957, 385); Гапочка трохи ожила, Петрусь почав підбігати, гукаючи, щоб Гапочка його наздогнала (Юрій Яновський, I, 1958, 351); Михась, що підбіжить кусень дороги, все оглядається, чи не здоганяє його батько кіньми (Осип Маковей, Вибр., 1954, 96);
// з прийм. за. Бігти, намагаючись зрівнятися з тим, хто швидко йде. Він.. ступав широкими кроками так, що Пазя мусила за ним підбігати (Лесь Мартович, Тв., 1954, 232).
3. тільки док., із запереч. не. Не спромогтися бігти. Ведмідь каже: — Я не підбіжу, як доведеться тікати (Українські народні казки, 1951, 35); — Та нащо вам така дохляка? ..Порожнього воза не тягне! Скільки не бий, не підбіжить! (Олесь Гончар, II, 1959, 237).
4. чим, рідко. Опливати або наповнюватися водою, рідиною і т. ін. зісподу, зсередини. Раз при якійсь зовсім загальній фразі [доктора] почула [Целя], що її очі починають підбігати слізьми (Іван Франко, II, 1950, 309).