ПІАНІСТИ́ЧНИЙ, а, е.
1. муз. Стос. до піанізму. Цікава піаністична школа, висока техніка, своєрідна інтерпретація творів — усе це принесло успіх артистові (Вечірній Київ, 14.I 1963, 1).
2. Власт. піаністу. Виконавську манеру піаністки відзначає романтична схвильованість, темпераментність, глибоке розкриття образів, тонке розуміння стилю, вільне володіння арсеналом піаністичних засобів (Радянська Україна, 20.XII 1962, 4); Піаністичні здібності.