ПЕ́ВЕН, вна, вне, у знач. присудк. сл. Бути упевненим. Мені не хочеться навіть думати, що той збірник вийде без Вашої [О. Кобилянської] праці, яка, я певен у тому, надасть йому велику вартість (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 242); Рак певен, що на світі все не так іде, Бо сам назад, а не вперед бреде (Любомир Дмитерко. В обіймах сонця, 1958, 148).
ПЕВЕН
Тлумачення слова