ПЕТРІ́ВОЧКА, и, жін.
1. Пестл. до петрівка. — Тоді твою, доню, проклинала долю — В петрівочку — мала нічка, а я й колихала (Павло Чубинський, V, 1874, 563);
// нар.-поет. Постійний епітет на означення ночі у петрівку. Мала нічка-петрівочка, я всю ніч не спала, Всю нічку не спала, тебе колихала (Українські народні пісні.., II, 1955, 230); Петрівочка-нічка тепленька, ясненька. Мов жемчугом сипле від місяця, ненько (Пантелеймон Куліш, Вибр., 1969, 402).
2. Петрівчана пісня. Зберімося, подружечки, заспіваймо петрівочки (Словник Грінченка).