ПЕТЕ́ЛЬКА, и, жін.
1. Те саме, що петля 1, 4. [Марко:] Синку, так то ж ти витяг мене з німецької петельки? (Захар Мороз, П’єси, 1959, 68); З саморобного ґудзика його полинялої сорочки знову скочила розношена петелька (Михайло Стельмах, II, 1962, 12); Порвалася якась петелька і треба зашити (Олександр Копиленко, Вибр., 1948, 116); * Образно. Сум на серце гнітом ляже, Прагнеш швидше домовини, Так петелька з життям в’яже, — То — любов є до вітчини (Павло Грабовський, I, 1959, 265); * У порівняннях. Катя глянула й побачила: всі росточки, які раніш лізли з землі, згорнувшись петелькою, тепер вирівнялись і розгорнули перші маленькі листочки (Наталя Забіла, Катруся.., 1955, 105).
2. Те саме, що петлиця. Я оглянувся і побачив на платформі знайоме обличчя молодого білявого хлопця, убраного про свято, з гвоздичкою в петельці, червоною, як уста самого молодика (Леся Українка, IV, 1954, 272); Зриває [Ярчук] ромашку і вставляє собі в петельку (Іван Микитенко, I, 1957, 346).
♦ Брати (взяти, вхопити і т. ін.) за петельки кого — те саме, що Брати (взяти, вхопити) за барки (див. барки). Дискусія доходила до того, що хапали один одного за петельки, за чуприни і доводили кожен своє… (Євген Кравченко, Квіти.., 1959, 115); — Явтух візьме вас [студентів] за петельки й вимагатиме, щоб розповіли колгоспникам про новітні течії в мистецтві (Юрій Яновський, II, 1954, 203); Той озвірів очима, схопив брата за петельки, рвонув на себе (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 217).