ПЕСИМІЗМ

ПЕСИМІ́ЗМ, у, чол. Світосприймання, перейняте смутком, безнадією, зневірою в успіх, у краще майбутнє; протилежне оптимізм. Умови шаленого наступу реакції після поразки революції 1905—1907 рр. породили пристосовницьку, декадентську літературу, що оспівувала містику, порнографію, песимізм (Радянське літературознавство, 2, 1958, 4); Оптимізм і песимізм виступають і як певні риси суспільної психології, що характеризують настрій мас (Комуніст України, 5, 1966, 18); — Головне — знайти собі діло. Тоді песимізм як рукою зніме (Михайло Чабанівський, Стоїть явір.., 1959, 150); Радянській людині, яка побудувала соціалізм і успішно споруджує світлу будову комунізму, песимізм є чужим (Комуніст України, 5, 1966, 25).