ПЕСТУВАТИ, ую, уєш, недок., перех.
1. Дбайливо доглядати, з любов’ю виховувати дитину. Догляда [пані] їх, пестус, коха, до розуму доводе (Квітка-Основ’яненко, II, 1956, 309); Пестую його, годую кашкою; стало воно потрошку та потрошку одужувать, піднялось на ноги і забелькотіло: «Тату, бозя» (Олекса Стороженко, I, 1957, 215);
// Потурати чиїм-небудь надмірним вимогам, бажанням, примхам; балувати. Тимоха дуже було часто гроші бере в батька, а той, не вміючи одговоритись і пестуючи дурня, дає йому, скільки він забажає (Квітка-Основ’яненко, II, 1956, 257).
2. перен. Сприяти розвиткові, зростанню кого-, чого-небудь. Наша справа — розвивати демократичне піднесення, пестувати нову, по-новому зростаючу в повій Росії революційну демократію (Ленін, 21, 1971, 238).
3. Те саме, що пестити 1. — Орисеї Ріднесенька! Зіронько моя! — обнімала і пестувала Катря, переставши плакати, свою кохану посестрицю, товаришку по горю (Михайло Старицький, Облога.., 1961, 17).