ПЕСТУ́НЧИК, а, чол. Зменш.-пестл. до пестун 1. Наумиху жаль взяв, що нагримала на свого пестунчика (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 103); — Не хочу я, щоб мене пестунчиком дражнили (Спиридон Добровольський, Олов’яні солдатики, 1961, 74).
♦ Пестунчик долі (фортуни і т. ін.) — те саме, що Улюбленець долі (див. улюбленець). На превелике здивування моє, Кость за обідом не мав вигляду пестунчика фортуни (Любов Яновська, I, 1959, 447).
ПЕСТУНЧИК
Тлумачення слова