ПЕСЮ́ГА, и, чол.
1. Збільш. до пес. Песюга, зрадівши, схопився, заскавучав, ткнувся мордою хазяїну в ноги (Іван Цюпа, Назустріч.., 1958, 219).
2. Уживається як лайливе слово. Панич.. не кращий, певно, за батька. Песюги гладючі. Безсоромні!.. Що їм до людського горя? (Іван Цюпа, Назустріч.., 1958, 52).