ПЕРИФЕРІ́Я, ї, жін.
1. Частина країни, міста, села і т. ін., віддалена від центру. Традиція гастролей окремих досвідчених майстрів на периферії.. повинна бути запроваджена в життя (Амвросій Бучма, З глибин душі, 1959, 146); Ото, здається, пройшли робітники залізничних майстерень… А це, видно, приїжджі з периферії райкомівці та голови колгоспів… (Олесь Гончар, IV, 1960, 32);
// розм. Установи, організації, що діють в сільській місцевості, далеко від центру. Фестиваль стає святом радянської багатонаціональної кінематографії. Він засвідчує відсутність кіномистецької периферії (Літературна Україна, 24.V 1966, 1).
2. спец. Зовнішня, віддалена від центральної частина чого-небудь. Треба обтирати шкіру двічі на день в окружності фурункулів горілкою або спиртом (від периферії до центру) (Як запобігти заразним хворобам шкіри, 1957, 36).