ПЕРВОЗДА́ННИЙ, а, е, книжн.
1. Який існує, створений раніше за все наступне. Ніби із-за диму, Пливе місяць круглолиций. І мир первозданний Одпочив на лоні ночі (Тарас Шевченко, II, 1963, 294).
2. Який був з самого початку, не змінений; чистий, незайманий. У роботі М. Скорика над «Тінями забутих предків» виявилися його глибоке знання народної музики, уміння поєднати її первозданну красу з узагальненістю сучасного симфонічного мислення (Мистецтво, 6, 1966, 9); На ньому [Місяці] немає атмосфери, немає вітрів і потоків води, і всі сліди, зв’язані з різними етапами його розвитку, мають зберігатися на ньому в своєму первозданному вигляді (Радянська Україна, 18.VI 1963, 2).
♦ Первозданна тиша — абсолютна, глибока тиша. Густий брязкіт наповнював первозданну тишу степів (Натан Рибак, Помилка.., 1940, 66).