ПЕРВО́ЛІ́ТОК, тка, чол., розм.
1. Маля тварини або дитина на першому році життя. Води напившися з ясного джерела, Вертаються вони під поклики пастуші, І хитро щуляться у перволітків уші… Хвилина — і табун [коней] мов буря понесла (Максим Рильський, I, 1960, 257).
2. перен. Юна людина. Пані наша була не перволіток та й не яка стара (Марко Вовчок, I, 1955, 258).