ПЕРВОБУ́ТНИЙ, а, е, рідко. Те саме, що первісний 1—3. Приваблювали його дикі гори Алтаю, майже недосліджені, його первобутні мешканці з їхнім старовинним побутом (Володимир Гжицький, Чорне озеро, 1961, 132); З віку в вік там [над Сулою] тирлувались вівці, Гніздились по будяках джмелі. І плила через колючі вінця Солодь первобутної землі (Іван Вирган, В розповні літа, 1959, 68).
ПЕРВОБУТНИЙ
Тлумачення слова