ПЕРУ́КА, и, жін. Штучний головний покрив з чужого або синтетичного волосся; парик. Появився нараз, не знати відки, якийсь старий.. кавалер, з штучними зубами і перукою (Іван Франко, VIII, 1952, 233); Обережно, щоб не зіпсувати акуратно викладені кучері розкішної перуки, князь витер піт з чола (Спиридон Добровольський, Очаківський розмир, 1965, 9).
ПЕРУКА
Тлумачення слова