ПЕРСТЬ, і, жін., заст., уроч. Земля. Віл гребе і сам на себе персть мече (Номис, 1864, № 9742); Шапками та приполами персть носили, Високу могилу висипали, Славу козацькую учинили (Українські народні думи.., 1955, 29); Тепер війна довжезні має руки, Сліди цих рук на Дуврі знати теж — Згоріла персть, пробиті віадуки, Зубці руїни, кіптява пожеж (Микола Бажан, Роки, 1957, 180).
ПЕРСТЬ
Тлумачення слова