ПЕРСТЕНЕ́ЦЬ, нця. чол. Зменш.-пестл. до перстень. — Розкажи, — сміється Ганна Федорівна. — Я ж бачу новий перстенець (Марко Вовчок, Вибр., 1937, 117); Він має перстенець, який йому подарувала мати після закінчення гімназії (Володимир Гжицький, У світ.., 1960, 154).
ПЕРСТЕНЕЦЬ
Тлумачення слова