ПЕРШОРЯ́ДНИЙ, чол. є.
1. Який є головним, основним у чому-небудь, для чогось; найважливіший;
// Найголовніший, особливий за значенням. Справа опанування формою мистецького твору — справа першорядної ваги для кожного літератора, якому дорогі завдання літератури (Юрій Смолич, Перша книга, 1951, 39).
2. розм. Те саме, що першокласний. Варто подивитися, бо то картина оригінальна, гідна пензля першорядного баталіста (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 226); Проста й разом досконала манера писання обіцяли дати в його особі [В. Чумака] першорядного поета пролетаріату (Василь Еллан, II, 1958, 105).