ПЕРШОПРИЧИНА

ПЕРШОПРИЧИ́НА, и, жін., книжн. Найперша, головна причина чого-небудь. Закон єдності і боротьби протилежностей розкриває внутрішній зміст якісних перетворень тіл природи і раз і назавжди виганяє з науки ідеалістичні уявлення про першопоштовхи, вихідну симетрію, містичні кінетичні сутності як про першопричину руху (Знання та праця, 11, 1965, 11); Шукання мотивів вчинків героя ведуть Л. Толстоговід психології до соціології, бо першопричина, що обумовлює поведінку людини, криється саме тут (Радянське літературознавство. 10, 1966, 26).