ПЕРШОДРУ́К, у, чол.
1. Перший надрукований текст якого-небудь твору; перше друковане видання. За першодруком.. зроблена публікація інтермедій [до драми Якуба Гаватовича] у збірнику «Українські інтермедії XVII — XVIII ст.» (Радянське літературознавство, 3, 1962, 61).
2. перев. мн. Перші книжки, набрані друкарськими літерами в найранішу добу історії друкарства, на початку книгодрукування. Тут [у Державній публічній бібліотеці АН УРСР] зібрано багато іноземних першодруків XV—XVIII століть (Наука і життя, 8, 1958, 30); І першодруки Івана Федорова, й українська та російська класична література пробиралися тернистими шляхами до закарпатського читача (Літературна Україна, 2.VI 1967, 1).