ПЕРЛАМУТР

ПЕРЛАМУ́ТР, у. чол. Внутрішній шар черепашок деяких морських і прісноводних молюсків, що має мінливе забарвлення і використовується як цінний матеріал для виготовлення ґудзиків, прикрас і т. ін. Внутрішні стулки черепашок морських і прісноводних молюсків вкриті райдужною речовиною — перламутром (Вечірній Київ, 20.XI 1958, 4); Підбігла [господиня] до невеличкого, перламутром викладеного столика (Іван Франко, VI, 1951, 362); Слідчий дістав з кишені канцелярський ножик з колодочкою, оздобленою перламутром (Степан Чорнобривець, Визволена земля, 1959, 87);  * Образно. Сяйнув [Тимко] клавішним перламутром зубів (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 474);  * У порівняннях. Палали і мінилися перламутром під першим промінням сонця кольорові вікна магнатських палаців (Зінаїда Тулуб, Людолови, I, 1957, 5).