ПЕРІЩИТИ, щу, щиш, недок.
1. перех. Сильно бити, сікти, шмагати. Бжозовський прикатав, крикнув, як несамовитий, на людей, кинувся до Миколи й почав періщить його батогом (Нечуй-Левицький, II, 1956, 186); Хлоп витяг із-під коліна батіг і почав періщити коней (Петро Панч, Гомон. Україна, 1954, 414).
2. неперех. Сильно, безперервно йти (про дощ). Дощ періщив з самого ранку і досі не переставав і не вменшувався (Володимир Гжицький, Чорне озеро, 1961, 366).