ПЕРФОРА́ТОР, а, чол.
1. Машина для буріння гірських порід; бурильний молоток. Шпури бурять за допомогою пневматичних бурильних молотків, що приводяться в дію стисненим повітрям; ці молотки називають також перфораторами (від латинського слова перфораре — просвердлювати) (Таємниці вапна, 1957, 30); Пневматичні молотки — перфоратори, зберігаючи сили робочого, ворушили напластування [породи] (Олесь Досвітній. Вибр.. 1959, 307).
2. Апарат для пробивання отворів у стрічці, картці, кінострічці і т. ін. за певною системою.