ПЕРЕВИТИЙ

ПЕРЕВИ́ТИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до перевити. На труні червоноармійця стояв кулемет. Він був перевитий червоними стрічками (Олесь Донченко, VI, 1957, 99); А що ті зачіси на голові [у француженки], то й не списати пером які: .. і звиті і перевиті (Марко Вовчок, I, 1955, 374);  * Образно. Хороше обличчя, люб’язна розмова, перевита жартами, хист до танців — ..все слугувало йому на користь (Панас Мирний, III, 1954, 190);
//  перевито, безос. присудк. сл. Може, й справді не поллється кров? Непотрібними стануть одразу ні колючі оці дроти, якими перевито все поле, ні закладені в землю фугаси (Олесь Гончар, II, 1959, 400).