ПЕРЕВІЮВАТИ, юю, юєш і ПЕРЕВІВАТИ, аю, аєш, недок., ПЕРЕВІЯТИ, ію, ієш, док., перех.
1. Віяти все або багато чого-небудь (звичайно зерна). Закуріли киптягою токи, де перевівали купи намолоченої пашні (Панас Мирний, IV, 1955, 248); Скільки він вижав, перемолотив та перевіяв тими руками хліба на панщині за свій довгий вік! (Нечуй-Левицький, II, 1956, 172); Перевіяв Силентій підситком увесь попіл, але червінців не знайшов (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 173);
// Віяти ще раз, повторно або заново, по-іншому. У негоду комбайни не зможуть повністю відвівати полову і особливо залишки бур’янів. Таке зерно треба буде додатково підсушувати, перевіювати (Радянська Україна, 20.VI 1961, 2).
2. тільки док. Перестати віяти (про вітер). Тепер вітер хронічний — може, через 3 тижні, нарешті, перевіє і заспокоїться (Леся Українка, V, 1956, 410).
3. спец. Переносити з місця на місце пісок, сніг і т. ін. (про вітер).