ПЕРЕВІ́ДНИК, а, чол.
1. діал. Той, хто що-небудь переводить, псує. [Матрона:] Хочу мати в хаті чоловіка, а не п’яницю, не громадського злодія та перевідника (Іван Франко, IX, 1952, 412).
2. спец. Пристрій, за допомогою якого що-небудь переводять (у 3 знач.). В тому місці, де перевідник з’єднувався з колонковою трубою, збирався шлам (Робітнича газета, 29.I 1965, 2).